• Задать вопрос менеджеру

Twitter новости

Обучение письменному иноязычному общению на основе ИКТ http://t.co/IK2NAjncrk

Online-опрос

Антиплагиат онлайнДипломант
Яндекс.Метрика

Експертний експеримент при проведенні балістичних досліджень

Предмет:Автомобили и грузовые перевозки
Тип:Дипломная/Магистерская
Объем, листов:94
Word
Получить полную версию работы
Релевантные слова:зброї, слідів, або, від, бути, зламу, його, кулі, цього, ствола, також, цьому, сліди, між, може
Процент оригинальности:
83 %
Цена:2000 руб.
Содержание:

Вступ. 3

Розділ 1. Теоретичні основи експертного експерименту. 8

1. 1. Історичні аспекти виникнення, становлення та розвитку

експертного експерименту. 8

1. 2. Теоретичні основи проведення експерименту в різних

галузях криміналістичної техніки. 30

1. 3. Практичне значення експертного експерименту. 33

Висновки до 1 розділу. 44

Розділ 2. Експертний експеримент у судовій балістиці. 46

2. 1. Експертний експеримент та його значення при ототожненні

вогнепальної зброї за слідами на снарядах. 46

2. 2. Проведення експертного експерименту при вирішенні

діагностичних завдань у судовій балістиці. . . . . . . . . . . . . . . . . 60

2. 3. Проведення експертного експерименту при вирішенні

ситуаційних завдань у судовій балістиці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76

Висновки до 2 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

Список використаних джерел. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90

Вступление:

Актуальність теми. Експеримент у широкому значенні цього слова – це повторюване багато разів при різних, заздалегідь заданих умовах, цілеспрямоване проведення якого-небудь випробування, проби, досвіду. Реалізація його проходить шляхом дії на досліджуваний об’єкт або процес і може мати на меті підтвердження або спростування наявної гіпотези, встановлення природи явища, його сутності, ймовірних шляхів керування ним тощо.

Експериментальний метод дослідження застосовується у діяльності органів внутрішніх справ з попередження, розкриття та розслідування злочинів. Найчастіше експертний експеримент використовується під час дослідження речових доказів.

Як метод пізнання експертний експеримент широко використовується при вирішенні як ідентифікаційних, так і неідентифікаційних криміналістичних завдань.

При ідентифікації об’єктів за їх відображеннями експеримент проводиться для вивчення особливостей механізму утворення слідів. У неідентифікаційних дослідженнях експеримент використовується при вирішенні придатності об’єкта для виконання певних дій, встановлення природи об’єкта (наприклад, речовини), а також вирішенні питань, пов’язаних із взаємодією механізмів (частин) об’єкта.

Експериментальне дослідження направлене на виявлення властивостей ототожнюваного об’єкта. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладкоствольної зброї, створені спеціальні снаряди та пристрої, а для отримання слідів ковзання. Таким чином, експериментальне дослідження дає можливість встановити ознаки ототожнюваного об’єкта у формі, що задовольняє процес порівняльного дослідження. Для того, щоб експеримент був надійним та ефективним, експериментатор повинен мати не тільки відповідне технічне оснащення, але й сукупність знань як про досліджувані явища, так і про принципи функціонування та можливості використання пристроїв.

Завданням експериментального дослідження є не тільки отримання порівняльних зразків, але й виявлення, фіксація, уявлення властивостей ідентифікуючого об’єкта та їх відображень в ідентифікованому. Це особливо необхідно під час дослідження сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, що втратили конформність лінії поділу. В таких випадках використовуються мікроскопічні, люмінесцентні, спектро- та хроматографічні, а також інші методи встановлення якісно-кількісного складу зразків, стійкості їх властивостей, частоти повторюваності та кореляційної залежності.

Аналіз практики проведення судових, зокрема криміналістичних, експертиз свідчить, що в більшості з них застосовується експертний експеримент. При цьому метою експертного експерименту є:

– встановлення конкретного факту та причинного зв’язку між фактами, явищами;

– отримання зразків для порівняльного дослідження;

– встановлення дефектів досліджуваних об’єктів, які необхідно враховувати під час проведення експертизи;

– дослідження властивостей сліду;

– встановлення причин та умов технічного характеру, що сприяють вчиненню злочинів .

Існує цілий ряд експертних завдань, вирішити які без проведення експертного експерименту неможливо (наприклад, перевірити версію про особливості відображення, перетворення й зміни ознак рельєфу досліджуваного об’єкта в момент слідоутворення; відмежувати реальні викривлення ознак, що викликані особливостями умов слідоутворення, від невірної організації фотографування слідів; про справність зброї та можливість пострілу без натискання на спусковий гачок; про пробивну здатність снаряду тощо).

Експертний експеримент найбільш широко застосовується при проведенні неідентифікаційної судово-балістичної експертизи. Без нього неможливо вирішити питання про справність вогнепальної зброї та придатність її до стрільби. Для цього потрібно не лише оглянути деталі зброї, але й перевірити, чи правильно вони взаємодіють. Причому одного ручного перезаряджання буває не достатньо, а необхідно провести експериментальну стрільбу. Без проведення експериментальної стрільби не можна стверджувати про придатність зброї до стрільби.

Під час встановлення можливості проведення пострілу без натискання на спусковий гачок без експериментів неможливо вирішити дане завдання.

У даній роботі робляться спроби висвітлити важливість експертного експерименту, визначити його місце і роль в ході проведення криміналістичних досліджень. Акцент в роботі ставиться на застосуванні експертного експерименту при вирішенні питань судової балістики, як однієї з галузей криміналістики.

Мета роботи полягає в узагальненні теоретичних і практичних напрацювань щодо застосування експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень та наданні правоохоронним органам науково-обґрунтованих рекомендацій щодо використання експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень.

Реалізація цієї мети конкретизується вирішенням таких завдань:

– узагальнення теоретичних знань та практики проведення балістичних досліджень;

– визначення значення експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень;

– розробка рекомендацій щодо застосування експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень з метою їх впровадження у практичну діяльність та навчальний процес закладів освіти системи МВС.

Предметом дослідження є експертний експеримент при проведенні балістичних досліджень.

Об’єктом дослідження є слідча і експертна практика відносно злочинів, спосіб вчинення яких пов’язаний із застосуванням вогнепальної зброї для об’єктивного і повного вивчення обставин кримінальної справи, що підлягають доказуванню.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи та основні категорії діалектико-філософського пізнання соціальних явищ і процесів розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі суспільних, у тому числі й юридичних наук. При вирішенні поставлених завдань використовувалися такі методи наукового дослідження: системно-структурний, аналізу і синтезу, порівняльного дослідження, статистичний, узагальнення експертної, слідчої і оперативно-розшукової практики, огляд сучасного стану досліджуваної проблеми у криміналістичній теорії і практиці.

Нормативною базою є чинне законодавство України, відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України, що регламентують організацію призначення, проведення експертиз.

Емпіричною основу склали статистичні звіти Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з питань проведення балістичних досліджень та результати опитування експертів-криміналістів при проходженні стажування в експертному підрозділі щодо проблем використання експертного експерименту при проведенні судових експертиз.

Теоретичною основою дослідження стали наукові розробки з філософії, матеріалознавства, кримінології, криміналістики, кримінального процесу, судової експертології, зброєзнавства.

Структура роботи відповідає логіці проведеного дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дипломної роботи складає 94 сторінки.

Заключение:

Ідентифікація та групофікація – процеси, структура яких включає одні й ті самі етапи: огляд об’єктів дослідження, експериментальне дослідження, порівняльне дослідження, оцінку результатів порівняльного дослідження та формулювання висновків.

Кожен з цих етапів займає своє місце у структурі проведення криміналістичних експертиз, має свою конкретну мету та завдання.

Експериментальне дослідження не стоїть над всіма іншими, навіть, під час проведення деяких криміналістичних експертиз воно взагалі не потрібне або не обов’язкове. Але незнання елементарних правил проведення експертного експерименту призводить до помилковості експертних висновків, що тягне за собою звинувачення невинних або виправдання злочинців.

В даній роботі розкривається сутність експерименту з точки зору філософії, логіки та криміналістики. Описується проведення експериментів у трасології, дослідженні холодної зброї та робиться акцент на використанні експерименту у судовій балістиці.

Особливу увагу в даній роботі приділено експериментальним дослідженням вогнепальної зброї, а саме, встановленню придатності її до стрільби, можливості проведення пострілів без натискання на спусковий гачок.

В першому розділі нами зроблена спроба теоретичного обґрунтування експериментальних досліджень у криміналістиці.

Експеримент у широкому значенні цього слова – це повторюване багато разів при різних, заздалегідь заданих умовах, цілеспрямоване проведення якого-небудь випробування, проби, досвіду. Реалізація його проходить шляхом дії на досліджуваний об’єкт або процес і може мати на меті підтвердження або спростування наявної гіпотези, встановлення природи явища, його сутності, ймовірних шляхів керування ним тощо.

Експериментальний метод дослідження застосовується у діяльності органів внутрішніх справ з попередження, розкриття та розслідування злочинів. Найчастіше експертний експеримент використовується під час дослідження речових доказів.

Як метод пізнання експертний експеримент широко використовується при вирішенні як ідентифікаційних, так і неідентифікаційних криміналістичних завдань.

При ідентифікації об’єктів за їх відображеннями експеримент проводиться для вивчення особливостей механізму утворення слідів. У неідентифікаційних дослідженнях експеримент використовується при вирішенні придатності об’єкта для виконання певних дій, встановлення природи об’єкта (наприклад, речовини), а також вирішенні питань, пов’язаних із взаємодією механізмів (частин) об’єкта.

Експериментальне дослідження направлене на виявлення властивостей ототожнюваного об’єкта. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладкоствольної зброї, створені спеціальні снаряди та пристрої, а для отримання слідів ковзання. Таким чином, експериментальне дослідження дає можливість встановити ознаки ототожнюваного об’єкта у формі, що задовольняє процес порівняльного дослідження. Для того, щоб експеримент був надійним та ефективним, експериментатор повинен мати не тільки відповідне технічне оснащення, але й сукупність знань як про досліджувані явища, так і про принципи функціонування та можливості використання пристроїв.

Завданням експериментального дослідження є не тільки отримання порівняльних зразків, але й виявлення, фіксація, уявлення властивостей ідентифікуючого об’єкта та їх відображень в ідентифікованому. Це особливо необхідно під час дослідження сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, що втратили конформність лінії поділу.

Експеримент – це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою правильно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів, спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних зв’язків між явищами.

Проведення експериментальних досліджень передбачає здійснення ряду пізнавальних операцій:

– визначення цілей експерименту на основі існуючих теоретичних концепцій з урахуванням потреб практики та розвитку самої науки;

– теоретичне обґрунтування умов експерименту;

– розробка основних принципів, створення технічних засобів для проведення експерименту;

– спостереження, вимірювання та фіксація виявлених у ході експерименту властивостей, зв’язків, тенденцій розвитку досліджуваного об’єкта;

– статистична обробка результатів експерименту;

– попередня класифікація та порівняння статистичних даних.

В другому розділі більш детально розглянуті основні положення методик, щодо експериментальних досліджень при вирішенні згаданих задач.

Експеримент при ідентифікації зброї за слідами на снарядах це насамперед експериментальна стрільба зі зброї, яка підлягає ідентифікації. Мета таких експериментів:

– одержати найбільш достовірні (із процесуальної і криміналістичної точки зору) зразки – стріляні з досліджуваної зброї кулі;

– з’ясувати дію досліджуваної зброї – чи немає затримок при проведенні пострілів, які сліди в момент пострілу зброя може залишити на стріляних кулях;

– встановити, які і як відображаються ознаки каналу ствола зброї в слідах на стріляних кулях, а отже, з’ясувати походження, причини утворення загальних і окремих ідентифікуючих ознак на експериментальних стріляних кулях;

– з огляду на різноманітні чинники, що впливають на утворення слідів на стріляних кулях, визначити можливу причину розходжень у слідах на різних кулях, стріляних із однієї досліджуваної зброї.

Самостійною метою експертного експерименту є встановлення конкретного факту: чи деформуються або фрагментуються кулі в результаті пострілів із наданого на дослідження зразка зброї.

До проведення експериментальної стрільби зі зброї, що підлягає ідентифікації пред’являється ряд вимог:

1. Експериментальна стрільба повинна бути безпечною для експерта і оточуючих.

2. Експериментальна стрільба повинна забезпечити одержання стріляних експериментальних куль, шроту, картечі та гільз, без їх деформації.

3. При експериментальній стрільбі повинна бути гарантія того, що стріляні кулі не переплутаються Важливо, щоб було неможливо прийняти за відстріляну експериментальну кулю якусь випадкову кулю, що знаходиться в кулеуловлювачі.

4. Зброя повинна бути підготовлена для проведення експериментальної стрільби.

5. Повинно бути зроблено декілька експериментальних пострілів.

6. Патрони для експериментальної стрільби повинні бути спеціально підібрані.

7. Експериментальна стрільба повинна бути виконана так, щоб експерт без особливих труднощів міг орієнтуватися в положенні відповідних слідів полів нарізів на експериментальних кулях.

В даній роботі, була зроблена спроба систематизувати теоретичні та практичні (експертної практики) дані, отримані у спеціальній літературі та при проходженні стажування в практичних підрозділах щодо експериментальних досліджень у криміналістиці, зокрема її галузі – судовій балістиці.

Також у роботі запропоновані рекомендації щодо більш ефективного використання експертного експерименту, що підвищує повноту і наукову обґрунтованість висновків експертів.

Дана дипломна робота є узагальненою працею сучасного стану застосування експертного експерименту при проведенні судово-балістичних досліджень та може бути використана як при удосконаленні професійних навичок в експертній практиці, так і при підготовці експертів-криміналістів в галузі криміналістики та судової експертизи.

Список литературы:

1. Конституція України. – К. , 1996.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К. , 1996.

3. Закон України «Про судову експертизу». – № 4038-12 від 25. 02. 1994.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30. 05. 97. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».

5. Криминалистика. / Под ред. Белкина Р. С. – M. , 1979. – Т. 1.

6. Криминалистика. / Под ред. Белкина Р. С. , Лузгина И. Н. – M. , 1980. – Т. 2.

7. Криминалистика. / Под ред. Крылова И. Ф. – Л. , 1992.

8. Криминалистика. / Под ред. Пантелеева И. Ф. , Селиванова Н. А. – М. , 1988.

9. Криминалистика. / Под ред. Филипова А. Г. , Волынского А. Ф. – М. , 1998. – Т. 1.

10. Криминалистика. / Под ред. Яблокова Н. П. , Колдина В. Я. – М. , 1990.

11. Криминалистика. / Под ред. Яблокова Н. П. – М. , 1996. – Т. 1.

12. Криминалистическая экспертиза. Судебная баллистика. – М. , 1966. – Вып. 6.

13. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. – М. , 1938.

14. Салтевский М. В. Криминалистика. – Харьков, 1997.

15. Салтевський М. В. Криміналістика. – К. , 1996.

16. Філософія. Навчальний посібник. / За ред. Надольного І. Ф. – К. , 1997.

17. Якимов И. Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. – М. , 1925.

18. Якимов И. Н. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений. – М. , 1938.

19. Белкин Р. С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. – М. : Юридическая литература, 1964.

20. Бергер В. Е. Установление положения оружия в момент выстрела по следам стрелянных гильз. // Криминалистика и судебная экспертиза. – № 9. – К. , 1972.

21. Бергер В. Е. Криминалистическое исследование оружия и боеприпасов. – М. , 1973.

22. Василевский А. Н. Трассологические исследования при расследовании преступлений. – М. , 1962.

23. Голдованский Ю. П. Криминалистическое исследование следов взлома на месте происшествия. – М. , 1969.

24. Гущин В. Ф. О возможности идентификации гладкоствольных охотничьих ружей по следам на снарядах. // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. , 1970. – Вып. 7.

25. Гущин В. Ф. Криминалистическое исследование причин и условий выстрелов из охотничьих ружей без нажатия на спусковой крючок. – К. , 1967.

26. Дворянский И. Л. Установление места производства выстрела при больших дистанциях стрельбы. – М. , 1976.

27. Егоров А. Г. Установление дистанции и направления выстрела из охотничьего ружья по рассеиванию дроби. – Волгоград, 1982.

28. Ермоленко Б. Н. Определение расстояния выстрела из дробового оружия и кинематической энергии снаряда. – К. , 1974.

29. Жбанков В. А. Получение образцов для сравнения при экспертном отождествлении орудий взлома и огнестрельного оружия по их следам. – М. , 1971.

30. Зуев Е. И. Исследование следов ног человека. // Криминалистическая экспертиза. – Вып. VI. Трасология. – М, 1968.

31. Зюскин Н. М. Некоторые вопросы исследования огнестрельного оружия. // Криминалистика и научно-судебная экспертиза. – К. , 1948. – Вып. 2.

32. Зюскин Н. М. Новый метод идентификации огнестрельного оружия. // Криминалистика и научно-судебная экспертиза. – К. , 1948. – Вып. 2.

33. Зюскин Н. М. Осмотр и изъятие вещественных доказательств по делам, связанным с применением преступниками огнестрельного оружия. // Проблемы криминалистики. / Под. Ред. И. Т. Голякова. – М. , 1947.

34. Комаринец Б. М. Отождествление огнестрельного оружия по стреляным гильзам. – М. , 1955.

35. Комаринец Б. М. Судебно-баллистическая экспертиза. – М. , 1974.

36. Комаринец Б. М. О недостатках в производстве судебно-баллистических экспертиз по определению обстоятельств выстрела. – М. , 1963.

37. Корольков А. В. Новый прибор для определения скорости полета пули. // Экспертная техника. – Л. , 1969. – Вып. 14.

38. Кубицкий Ю. М. Судебная баллистика. – M. , 1956.

39. Кубицкий Ю. М. , Тахо-Годи Х. М. К вопросу об установлении последовательности выстрелов. // Труды Государственного научно-исследовательского института судебной медицины. – М. , 1949.

40. Кубицкий Ю. М. , Тахо-Годи Х. М. Установление взаимной принадлежности стреляных гильз и пуль. // Труды Государственного научно- исследовательского института судебной медицины. – М. , 1955.

41. Кустанович С. Д. Судебная баллистика. – М. ,1956.

42. Кустанович С. Д. Экспертиза для установления относимости объекта к огнестрельному оружию. // Советская криминалистика на службе следствия. – М. , 1961. – Вып. 14.

43. Лазарев А. С. Использование полимеров для копирования следов при проведении судебно-баллистических экспертиз. // Экспертная техника. – М. , 1965. – Вып. 6-7.

44. Локар Э. Руководство по криминалистике. Пер. с франц. С. В. Познышева и Н. В. Терзиева. – М. , 1941.

45. Манкевич С. А. О возможностях выстрела без нажатия на спусковой крючок в ружьях модели ИЖ-5. // Практика криминалистической экспертизы. – № 1-2. – М. , 1961.

46. Митричев С. П. Дактилоскопическая экспертиза. // Социалистическая законность, 1941. – № 2.

47. Идентификационное исследование огнестрельного оружия. // Методическое пособие для экспертов. – М. , 1985.

48. Подкорытов Г. А. О природе научного метода. – Ленинград, 1988.

49. Саврана Л. Ф. К вопросу об определении убойной силы огнестрельного оружия. // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. , 1977.

50. Саврана Л. Ф. Методика определения минимальной убойной силы стандартного и атипичного огнестрельного оружия и боеприпасов. – М. , 1979.

51. Самсонов Г. А. Судебная баллистика. – М. , 1975. – Т. 1.

52. Самсонов Г. А. Влияние металлизации стенок канала ствола на изменение их микрорельефа. // Методика криминалистической экспертизы. – №1. – М. , 1960.

53. Самсонов Г. А. Экспертиза охотничьих ружей с целью установления выстрела без нажатия на спусковой крючок. // Теория и практика криминалистической экспертизы. – № 5. – М. , 1958.

54. Седых-Бондаренко Ю. П. Криминалистическое исследование охотничьего оружия и боеприпасов. – М. : ВНИИСЭ, 1973.

55. Селиванов Н. А. Математические методы в собирании и исследовании доказательств.

56. Смусин Я. С. Определение расстояния и угла выстрела из дробового ружья расчетным путем. // Вопросы судебно-медицинской экспертизы. – М. , 1954.

57. Тихенко С. И. Новый метод фиксации следов ног на сыпучих грунтах. – Социалистическая законность, 1940. – № 11.

58. Тихонов Е. Н. Судебно-баллистическая экспертиза. – Барнаул, 1991.

59. Тихонов Е. Н. К вопросу о методике судебно-баллистических исследований при применении патронов-заменителей. // Ученые записки Томского университета. – № 69. – Томск, 1967.

60. Устинов А. И. Методика экспериментальной стрельбы с применением специальной установки. – М. , 1973.

51. Устинов А. И. Самодельное огнестрельное оружие и методика его экспертного исследования. – М. ,1958.

62. Устинов А. И. Техническая исправность оружия, пригодность его к стрельбе и возможность производства из него отдельных выстрелов. // Теория и практика криминалистической экспертизы. – № 5. – М. , 1958.

63. Черваков В. Ф. Очерки судебной баллистики. – М. , 1953.

64. Черваков В. Ф. Судебная баллистика. – М. , 1937.

65. Шевченко С. И. Идентификация оружия по пуле в судебной баллистике. – М. , 1962.

66. Храмович М. А. Научный эксперимент, его место и роль в познании. – Минск, 1972.

67. Якимов И. Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. – М. , 1924.

68. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. – М. , 1997.

69. Словарь основных терминов судебных экспертиз. – М. , 1980.

70. Словарь основных терминов трасологических экспертиз. – М. , 1987.

71. Юридична енциклопедія. – Т. 2. – К. , 1999.

72. Філософський словник. – К. , 1973.

Бесплатные работы:

Готовые работы: