• Задать вопрос менеджеру

Twitter новости

Обучение письменному иноязычному общению на основе ИКТ http://t.co/IK2NAjncrk

Online-опрос

Антиплагиат онлайнДипломант
Яндекс.Метрика

Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Рушник

Предмет:Культура
Тип:Курсовая
Объем, листов:36
Word
Получить полную версию работы
Релевантные слова:рушники, рушник, вишивки, життя, україни, рушника, рушників, який, тому, або, додаток, вони, час, від, мистецтва
Процент оригинальности:
87 %
Цена:100 руб.
Содержание:

ВСТУП………………………………………………………………. . . . с. 4

РОЗДІЛ 1

1. 1. Історія розвитку рушника……………………………………. . . . . . . с. 7

1. 2. Етапи виготовлення рушників та семантика орнаментації……с. 14

1. 3. Композиція та техніка виконання рушника, характерна для певного регіону…………………………………………………………………с. 20

1. 4. Найвидатніші майстри з вишивки………………………………. с. 24

1. 5. Рушник національної єдності України…………………………. . с. 26

РОЗДІЛ 2

2. 1. Аналіз програми початкової школи з трудового навчання за темою «Вишивка………………………………………………………………. . с. 32

2. 2. Опис послідовності виконання рушника…………………………. с. 32

2. 3. Використання рушника в школі……………………………………с. 33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………. . . с. 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………. . . . . . . . . . с. 36

ДОДАТКИ………………………………………………………………. с. 37

Вступление:

Вишивка – поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконуються ручними або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними та бавовняними нитками, а також бісером, перлами, лелітками, коштовним камінням і т. ін.

Захоплюючись красою вишивки, я обрала цю тему «Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Рушник» . Тому що, минає час, щось зникає, залишає лише спогади, дещо зникає безслідно, але вишивка є вічною. Бо в ній вкладений патріотизм, краса і культура, історія українського народу.

Народні майстрині прикрашали вишивкою одяг, речі побуту, рушники, вкладаючи в кожен шов частинку своєї душі, краси свого рідного краю, багатство і різноманітність української народної творчості. Саме тому кожен орнамент є витвором мистецтва, а рушник – шедевром.

Рушник – це відбиття культурної пам’яті народу, в їх узорах, орнаментах збереглися прадавні магічні знаки й образи. Рушники є символом матеріальної культури слов’ян, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишивати рушники — давній український народний звичай. Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер'єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах. І надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

У кожному районі склались локальні особливості, що виявилось у композиції, колірній гамі, засобах шитва.

Сучасні майстри, продовжуючи традицію, наповнюють орнаментацію рушників новим змістом і образами, підсилюють їх монументально-декоративне вирішення, розширюють діапазон застосування в громадському інтер'єрі.

Вишиті рушники поширені в сучасній Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної та святкової обрядовості, як традиційна прикраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходяться без рушників, які, крім декоративного призначення, мають великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень. Рушник супроводжує українця протягом усього життя — і в радості, і в горі. На рушнику несли новонароджену дитину на хрещення, на ньому проводжали людину в останню дорогу. Він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам. Особливо значну роль відігравав рушник у весільному обряді як один з найважливіших атрибутів. Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такі рушники називали плечовими. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життя. Існували також і подарункові рушники, їх використовували в знак побажання щасливої дороги і найшвидшого повернення. Поряд з обрядовим призначенням рушники широко використовувались у побуті. Відповідно до функціонального призначення вони мали назви «стирок» (для посуду), «утиральник» для рук і обличчя.

Вишиті рушники — неодмінна прикраса кожної селянської хати. У минулому їх вішали над іконами («на образники», «божнички»), навколо портретів Т. Г. Шевченка, народних картинок. Рушники вішали на кілок, від чого вони дістали назву «кілкові».

У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Можна багато говорити про орнаменти на рушниках та сорочках, про їх різноманітність, давню символіку, котра для нас вже мало доступна й зрозуміла. В різних областях України існують свої орнаменти вишивок, кружев, мережок, ниток, свої особливості вишивання, за ними можна зрозуміти, з якого куточка України той чи інший рушник.

Тому, дуже часто, ми можемо спостерігати використання різноманітних рушникових швів на уроках трудового навчання. І вже починаючи з 3 класу учні ознайомлюються з такими швами:

- шов «голкою вперед» (затяганка) – (додаток 1,2);

- гладь плетінка;

- ланцюжок (тамбур) – (додаток 3,4);

- стебнівка;

- хрестик прямий (додаток 5);

- хрестик косий (додаток 6).

Основною метою цих уроків є ознайомлення з українською народною вишивкою, оволодіння прийомами та техніками вишивки, виховання патріотизму, любові до вишивки і до праці в цілому і відтворення цієї любові на своїх роботах. Тому вишивка займає одне з провідних місць в нашому житті.

Заключение:

Захоплюючись красою української вишивки, я обрала цю тему: «Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Рушник». Тому що вишивка є вічною. В ній вкладені краса, історія і культура українського народу. Орнамент рушника є витвором мистецтва, а рушник – шедевром. Рушник можна порiвняти з пiснею, витканою чи вишитою на полотнi. Без рушника, як i без пiснi, не обходиться народження, одруження людини, ювiлейнi урочистостi. Навчаючи дітей вишивці, я хочу передати їм богатство, красу і розмаїття української народної вишивки. Розкрити їм той світ, де на полотні оживають квіти, птахи, «дерево життя» тягнеться в гору.

Цi українськi обереги пройшли крiзь вiки i нинi символiзують чистоту почуттiв, глибину безмежної любовi до своїх дiтей, до всiх, хто не черствiє душею.

Починаючи з 3 по 7 клас , на уроках трудового навчання і гурткових роботах діти знайомляться з різновидами вишивок, здебільшого з рушниковими швами. Тому я вважаю головним- зацікавити дітей, розкрити перед ними той самий дивовижний світ, розкрити богатство та красу українською народної вишивки.

Список литературы:

1. Антонович С. А. , Захарчук-Чугай Р. В. , Станкевич М. Є. «Декоративно-прикладне мистецтво» – Львів: Світ, 1999.

2. Гсаюк Єф. О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984.

3. Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ. : 1966.

4. Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. Київ. : Наукова думка, 1988.

5. Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ. Мистецтво, 1993.

6. Макарчик С. А. Етнографія України. - Львів. 6 Видавництво “Світ”, 1994.

7. Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. – Київ. : Либідь, 1993.

8. Журнал «Початкова школа» № 10, 1996 р.

Готовые работы: