• Задать вопрос менеджеру

Twitter новости

Обучение письменному иноязычному общению на основе ИКТ http://t.co/IK2NAjncrk

Online-опрос

Антиплагиат онлайнДипломант
Яндекс.Метрика

Історична драма в українській літературі

Предмет:Литература
Тип:Курсовая
Объем, листов:28
Word
Получить полную версию работы
Релевантные слова:його, драми, від, вже, він, народу, тарас, вони, вона, життя, сава, чалий, час, драма, тетяни
Процент оригинальности:
62 %
Цена:300 руб.
Содержание:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Жанр історичної драми в українській літературі XIX ст.

1. 1. М. Костомаров — зачинатель історичної драми в ураїнській літературі XIX соліття

1. 2. Традиції М. Костомарова в драматургії XIX ст.

РОЗДІЛ 2 Жанрова специфіка драми “Бондарівна” І. Карпенка-Карого

2. 1. Фольклорна основа твору

2. 2. Сюжетно-композиційні особливості, характер конфлікту та образна система драми

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступление:

Іван Тобілевич (театральний і літературний псевдонім Іван Карпенко-Карий) — громадський та культурний діяч, визначний організатор українського професійного театру, режисер та актор, один із кращих драматургів XIX ст. Розглядаючи доробок І. Карпенка-Карого, І. Франко називає його “одним із батьків новочасного ураїнського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівних не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки Росії, але й інших слов'нських народів” [22С. 178].

Про І. Карпенка-Карого написано чимало літературознавчих досліджень (Л. Дем'янівська “І. Тобілевич (Карпенко-Карий)”, Н. Падалка ”Вивчення творчості Івана Карпенка-Карого в школі”, І. Франко “Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)”, І. Скрипник “Іван Карпенко-Карий (Іван тобілевич)”, В. Потєха “Характери і обставини в драмах Карпенка-Карого” та інші.

Автор постійно розширював ідейно-тематичні можливості драматургії в художньому освоєнні народної моралі та етики, в творенні типових характерів та обставин. Це засвідчують твори на історичну тематику, що мають своєю тематичною основою або нардну пісню, або народні перекази, оповідання.

Але, що стосується історичної драматургії, то перша історична п'єса належить М. Костомарову (“Сава Чалий”). Вона сприймаласа по-різному: дехто позитивно оцінював її, наприклад, І. Срезневський, інші вказували на прогалини автора. Втім, на думку О. Грушевського, попри недоліки, “Сава Чали” став однією з перших історичних п'єс в українській літературі XIX ст. [6; С. 189].

Драма “Сава Чалий” з'явилася незабаром після досить відомої в свій час статті М. Полєвого, надрукованій в журналі “ Библиотека для чтения”; в цій статті автор заперечував право української мови на існування, висміював навіть думку, що Малоросія може бути предметом драми і, між іншим, закликав українських письменників не вдаватись до історії та географії. З такої ситуації драма “Сава Чалий” відігравала позитивну роль при всій своїй недосконалості.

Актуальність. Змальовуючи історію нашого народу М. Костомаров та І. Карпенко-Карий дають нам можливість краще зрозуміти деякі сторінки історії та наблизитися до тієї правди, яка дасть змогу зрозуміти причини певних подій, осмилити, проаналізувати тогочасний суспільний стан народу та держави в цілому. Історична драматургія авторів допомагає з різних сторін оцінити описувані події, прослідкувати етапи становлення нашої країни як Незалежної держави, процеси її державотворення, але найголовніше, ми можемо зробити висновок про справжній міцний зв'язок між поколіннями.

Мета нашого дослідження: проаналізувати жанр історичної драми у доробку М. Костомарова як зачинателя історичної драми в українській літературі та першу історичну драму в доробку І. Карпенка-Карого “Бондарівна”

Завдання:

? схарактеризувати особливості створення першої історичної драми в українській літературі;

? простежити вплив М. Костомарова на подальший розвиток історичної драматургії;

? визначити особливості жанру драми “Бондарівна” І. Карпенка-Карого;

? праналізувати сюжетно-композиційні особливості драми;

? розкрити характер конфлікту твору;

? охарактеризувати головних персонажів драми.

Об'єкт дослідження: історична драматургія М. Костомарова та І. Карпенка-Карого.

Предмет дослідження: драматичні твори М. Костомарова “Сава Чалий” та І. Карпенка-Карого “Бондарівна”.

Методи дослідження: системний, історично-генетичний, історико-функціональний, порівняльний.

Практична цінність: матеріали дослідження можна використати у шкільних курсах (уроки української літератури та позакласчного читання) та вузівських ( лекційних та практичних заняттях).

Заключение:

Українська література XIX соліття характеризуються пробудженням національної свідомості українського народу. Література ще не мала зразків історичного жанру. Новатором у цій галузі став М. Костомаров, його перу належить перша історична п'єса “Сава Чалий”. П'єса сприймаласа по-різному (позитивно оцінював її, наприклад, І. Срезневський, інші вказували на прогалини автора. Втім, на думку О. Грушевського, попри недоліки, “Сава Чалий відігравала позитивну роль при всій своїй недосконалості. ) [//////////////////////////].

Українська класична драматургія пройшла довгий і складний шлях розвитку, її виникнення і становлення припадає на першу половину XIX ст. Новатором у жанрі історичної драматургії є драма ”Сава Чалий” М. Костомарова. Вагоме значення для розвитку історичної драматургії мала творчість М. Костомарова (“Сава Чалий”, “Переяславська ніч”, “Украинские сцены из 1649 года”), Т. Шевченка (“Никита Гайдай”, “Назар Стодоля”), М. Старицького (“Богдан Хмельницький”, “Маруся Богуславка”, “Оборона Бунші”), М. Кропивницького (“Чайковський, або Олексій Попович”), Б. Грінченка ("Ясні зорі", "Степовий гість", "За батька", "Серед бурі"), І. Карпенка-Карого ( “Бондарівна”, “Сава Чалий”).

Творчість І. Карпенка-Карого на історичну тематику — це одна з безумоних вершин вітчизняної класичної драматургії, яка вирізняється значним використанням зразків народної творчості — пісень, дум, переказів, прислів'їв та інш. Фольклорний елемент у п'єсах І. Карпенка-Карого досить значний, його не завжди можна вичленити і побачити в ”чистому” вигляді, оскільки він пройшов через творче осмислення митця, органічно синтезувався в художньому творі з неповторною творчою індивідуальністю письменника.

Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що порушив письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Ставлення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та є зразком для наслідування усіма справжніми українцями.

П`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу — чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І. Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача.

Поява “Бондарівни ”, може й викликала ненавистю до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що стан простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, Справедливості, якими пройнята ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. . .

Список литературы:

1. Автобиография Н. И. Костомарова. М. ,—1922. — С. 225

2. Вертій О. Народні джерела типізації в драматургії І. Карпенка-Карого // Українська література в загальноосвітній школі. —2000. — №4. — С. 23-33

3. Вієвський В. Дещо про творчу лабораторію драматурга [І. Карпенко-Карий] // Дивослово. — 1995. — № 9. — С. 41

4. Волошин І. Джерела народног театру на Україні. — К. ,— 1960. — с. 278

5. Вороний. М. Нові твори драматичні // Зоря. — 1895. — Ч. 7. — С. 138

6. Грушевський А. Из харьковских лет Н. И. Костомарова. Спб. ,—1908. — с. 257

7. Дем'янівська Л. І. Тобілевич (Карпенко-Карий), — К. ,— 1995. — С. 32-56

8. Житецький І. Куліш і Костомаров // Україна. — 1927. — Кн. 1-2. — С. 64- 82

9. Історичні пісні. — К. , — 1961. — с. 324

10. Костомаров М. Твори в двох томах. — К. , — 1990. — с. 346

11. Клюєнко Д. Оаза в степу. Духовна спадщина І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича) // Літературна Україна. — 2007. — №34. — 6 вересня — С. 7

12. Малютіна Н. Явище жанрової інтерактивності у драматургії І. Карпенка -Карого // Слово і час. — 2008. — №1. — С. 53-61

13. Мамонтов Я. Драматургія І. Тобілевича (Карпенко-Карий), у кн. : Яків Мамонтов, Театральна публіцистика, К. :Мистецтво, — 1967. — С. 27-167

14. Мар'яненко І. Про Івана Карпенка-Карого (Івана Тобілевича) // урок української. — 2008. — №1-2. — С. 55-56

15. Мороз Л. І. Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) // Історія української літератури XIX соліття: У 3-х кн. — К. , — 1997. — Кн. 3. — с. 364

16. Немченко Г. В. Творчість українських драматургів XIX соліття як засіб виховання студентів-словесників // Південний архів. —Херсон,—1994. —с. 24

17. Петлюра С. Пам'яті Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) // Петлюра С. Статті. — К. , — 1993. — С. 12-145

18. Пилипчук Р. Іван Карпенко-Карий // Карпенко-Карий. Драматичні твори. — К. , — 1989. — с. 187

19. Скрипник І. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич): Літературний портрет. — К. , — 1960. — С. 88

20. Спогади про І. Карпенка-Карого: Збірник. — К. , — 1987. — С. 71-78

21. Тобілевич С. Корифеї українського театру. — К. , — 1947. — С. 53

22. Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) // Зібр. творів: у 50-ти т. —К. , — 1982. —Т. 37

23. Шульга М. Система типів у фольклорі // Народна творчість та етнографія. — 1988. — №1. — С. 8