Конфіксальні іменники у складі термінологічної лексики сучасної української мови

ВСТУП . 3

РОЗДІЛ 1

ТЕРМІНИ ЯК ОСОБЛИВИЙ ЛЕКСИЧНИЙ ПРОШАРОК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ .

6

1. 1. Поняття «термін» у лінгвістичній науці . 6

1. 2. Історія вивчення терміносистем . 11

1. 3. Джерела поповнення української термінології . 18

РОЗДІЛ 2

КОНФІКСАЛЬНА ДЕРИВАЦІЯ. ЇЇ МІСЦЕ В СЛОВОТВІРНІЙ СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ .

24

1. 1. Конфікси в афіксальній системі сучасної української мови . 24

1. 2. Словотвірна семантика конфіксальних дериватів . 30

1. 3. Специфіка словотвірної мотивації конфіксальних іменників . 34

РОЗДІЛ 3

КОНФІКСАЛЬНІ ІМЕННИКИ У СКЛАДІ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ .

40

3. 1. Конфіксальні іменники у складі професійно-технічних термінів . 40

3. 2. Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв . 47

3. 3. Конфіксальні похідні – ботанічні назви . 52

3. 4. Конфіксальні іменники у складі медико-анатомічної термінології . 61

ВИСНОВКИ . 70

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 73

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 76

В останні десятиріччя у лінгвістиці спостерігається пожвавлення інтересу мовознавців до дериваційних процесів. Зміна поглядів на префіксально-суфіксальний словотвір, який став визначатися дериватологами як конфіксація (творення слів за допомогою функціонально єдиної двоелементної морфеми, конфікса, який обрамляє твірну основу в похідному слові і має єдине словотвірне значення), привело до появи нових важливих теоретичних і практичних завдань в галузі конфіксації. Конфіксальні деривати привертають увагу науковців з ряду причин. Ці похідні мають досить складну й багато в чому ще не зовсім ясну історію. Різноманітні в семантичному плані, вони становлять інтерес з точки зору особливостей їх функціонування в різних словотвірно-семантичних полях, структури та лексико-словотвірного значення. Вітчизняні мовознавці багато зробили в цьому напрямку: сформовано принципи дериватологічного аналізу похідних різних частин мови та здійснено описи дериваційної системи сучасної української мови, часом з неоднакових позицій (О. Безпояско,

З. Валюх, К. Городенська, В. Горпинич, В. Ґрещук, Є. Карпіловська,

Н. Клименко, І. Ковалик, В. Німчук, та інші), опубліковано короткі нариси історії іменикових афіксальних дериваційних засобів (С. Бевзенко,

С. Самійленко), здійснено описи динаміки низки афіксальних морфем чи групи морфем (П. Білоусенко, І. Іншакова, К. Качайло, О. Меркулова,

І. Олійник, С. Семенюк, Г . Семеренко, Л. Стовбур, А. Тернова, В. Токар,

В. Христенок), досліджено історію ряду фрагментів словотвірної системи на окремих синхронічних зрізах (О. Білих, Г. Волинець, С. Воропай,

Л. Гумецька, Л. Полюга).

Останнім часом науковцями посилено досліджуються процеси термінотворення. Актуальності набуло вивчення дериваційних процесів у системі української термінології, оскільки увага до неї об’єктивно актуалізується. Термінологічна лексика досліджувалася в різних аспектах, зокрема, у площині лексикографічного опису (А. Бурячок, О. Лісна), походження, функціонування (Т. Михайленко, Л. Мурашко, Л. Яремко та інші), теоретико-практичних засад перекладу (Г. Онуфрієнко). Разом із тим проблема комплексного дослідження конфіксації в термінологічній системі на сьогодні мало досліджена, а, отже, є цілком на часі. Незважаючи на те, що дослідженню цієї проблеми присвячена низка мовознавчих праць, багато аспектів залишається поза увагою науковців. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються сьогодні в термінологічній системі є процес активного поповнення її лексики, зокрема завдяки появі нових і нових слів, що утворюються кофіксальним способом творення.

Актуальність дослідження зумовлена підвищеним інтересом мовознавців до вивчення конфіксальних іменників у складі термінологічної лексики сучасної української мови та відсутністю у вітчизняній лінгвістиці дослідження узагальнюючого характеру про будову та функціонування конфіксального словотворення іменників у системі термінотворення.

Мета роботи полягає у комплексному аналізі будови конфіксальної іменникової термінологічної лексики української мови, виявленні закономірностей її функціонування, тенденцій розвитку конфіксів, які поповнюють новотворами лексичний склад мови.

Поставлена мета вимагає виконання конкретних дослідницьких завдань, а саме:

1) з’ясувати статус термінів в лексичній системі сучасної української мови та визначити їх головні ознаки;

2) встановити особливості конфікса як морфеми в системі українського словотворення;

3) з’ясувати особливості словотвірного значення та словотвірної мотивації конфіксальних дериватів;

4) виявити склад та особливості функціонування конфіксальних іменників в українських терміносистемах;

5) окреслити тенденції розвитку сучасної конфіксальної іменникової терміносистеми.

Об’єктом дослідження є термінологічні системи сучасної української мови.

Предмет дослідження становлять конфіксальні іменники, зафіксовані у складі термінологічної лексики сучасної української мови.

Специфікою теми зумовлено комплексний підхід до вибору методів дослідження: основного – методу лінгвістичного опису із залученням елементів компонентного аналізу; зіставного та порівняльно – історичного методів; лінгвістичного спостереження над мовними явищами.

Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що в ній уперше в українській лінгвістиці здійснено спробу комплексного аналізу конфіксальних іменників у складі термінологічної лексики української мови, показано найактивніші способи їх творення, з’ясовано тенденції розвитку словотвірної системи.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в можливості її багатоаспектного використання у подальших дослідженнях у сфері словотворення, а також для написання узагальнюючої праці з конфіксального словотворення термінів сучасної української мови. Результати, основні положення, термінологічний апарат можуть бути використані у процесі розробки навчально-методичних матеріалів із філологічних дисциплін та при підготовці підручників і посібників з української мови.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та списку використаної літератури.

Обсяг дипломної роботи складає 80 сторінок.

1. Термінологія як наука виникла у 30-ті роки XX століття на стику лінгвістики, логіки, інформатики, психології та інших наук. Головною категорією у термінології є поняття «термін». У мовознавчій літературі знаходимо два погляди на місце термінології в структурі сучасної української мови: більшість учених розглядає термінологію як підсистему загальнолітературної мови, інші науковці вважають термінологію, як і діалектну лексику, жаргони, різновидом української мови, що належить до пасивної лексики, оскільки значна частина термінів не є загальним надбанням, а функціонує у вузьких спеціальних сферах.

Основою формування термінології є літературна мова. Будь-яка терміносистема – це частина словникового складу мови. Тому є підстави вважати термінологію підсистемою лексичної системи, у якій виявляються закономірності, що діють у літературній мові, а також специфічні риси.

Всі процеси, властиві українській лексиці, притаманні й термінології, яка як невід’ємна частина лексичної системи мови належить до найвідкритіших систем. Кількісні та якісні зміни в межах української термінології є результатом взаємодії лінгвальних та екстралінгвальних чинників і закономірностей.

Від звичайної лексики термінологія відрізняється насамперед тим, що вона є результатом свідомої номінації відповідних понять, явищ, зв’язків, свідомим конструюванням нових слів, яке здійснюють науковці, суспільно-політичні, культурні діячі в процесі своєї професійної діяльності.

Всі терміни мають низку характерних ознак:

- системність терміна, звідси, поняття терміносистема (логічний зв’язок з іншими термінами певної предметної сфери;

- понятійність – закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям;

- точність і тенденція до однозначності терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або галузі професійної діяльності.

2. Конфікс – це складна переривчаста двохелементна морфема, яка має єдине словотвірне значення, що формують її складові частини. Особливості конфікса полягають насамперед у тому, що у процесі одиничного словотворчого акту конфікс виконує одночасно структурну і семантичну функції. Структурна функція конфіксальних морфем – в їх організуючій ролі. Створюючи нове слово, конфікс уводить його в певний лексико-словотвірний клас, зумовлює його належність до певної частини мови, а також формує нову мовну одиницю. В основі семантичної функції конфіксів лежить їх здатність передавати різні типи словотвірних значень.

3. Словотвірне значення – це узагальнене значення, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів, вираженого за допомогою певної словотвірної форми. Особливістю словотвірного значення конфіксальних дериватів є те, що компоненти тієї його частини, яку виражає афікс, розподіляються між елементами конфікса, другий елемент якого передає загальне відношення предмета до поняття, названого мотивуючим словом (класифікуюче значення), а перший конкретизує це загальне відношення, виражаючи різні значеннєві модифікації (лексичне співзначення). Таке розмежування компонентів словотвірного значення між елементами словотвірного засобу спостерігається тільки при конфіксації.

Словотвірна мотивація ґрунтується на семантичному виведенні одного слова з іншого на основі синхронно співіснуючих одиниць, з яких одна сприймається як первинна, мотивуюча, а друга – як вторинна, або мотивована. Відношення синхронічної похідності при конфіксації спостерігаються тоді, коли одне слово (основу) можна розглядати як базове для іншого. Мотиваційні відношення виконують структурно-уніфікуючу і потенційно-процесуальну функцію.

4. Конфіксальна деривація іменників є потужним засобом продукування нових слів із широким діапазоном словотвірних значень, а отже, вона має значний вплив на розвиток усієї афіксальної словотвірної системи іменника. За останні два століття конфіксальні деривати значно поповнили лексичний склад мови, зокрема професійно-технічну, зоологічну, ботанічну, та медико-анатомічну термінологічні системи, де їх утворюється найбільше. В усіх інших терміносистемах спостерігаємо лише поодинокі структури.

У сучасній українській мові найвищою активністю характеризуються конфікси під-. . . -ник, під-. . . -ок, при-. . . -ок, на-. . . -ник, на-. . . -ок, за-. . . -ник, за-. . . -ок, по-. . . -ник, по-. . . -ок, па-. . . -ок, без-. . . -j(a), о-. . . -ник, о-. . . -ок, пере-. . . -ок, пів-. . . -ок.

5. Творення українських терміносистем виникло ще у ІХ столітті і підпорядковується загальним словотворчим законам мови. Збагачення термінології виходить за межі словотвору, оскільки у цій системі наявні аналітичні конструкції та входження з чужих мов. Творяться конфіксальні іменники переважно на ґрунті живої народної мови. Значна їх кількість потрапляє в літературну мову, інші похідні продовжують функціонувати на регіональних рівнях. Велика кількість структур походить з різних говірок, деякі іменники через діалекти потрапили в літературну мову. На сучасному етапі частина досліджуваних іменників, у зв'язку зі зникненням відповідних реалій, перейшла в розряд пасивних. Частина аналізованих структур – реаніматовані застарілі найменування.

Протягом останніх двох століть з’являється багато нових конфіксів, розширюється твірна база словотворення. Однак деякі форманти знижують свою активність, поступаючись іншим словотворчим засобам.

Реалізуючи за один мовний акт великі обсяги значень, конфікси не переобтяжують мову, а функціонально і точно формують мовну семантику.

1. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов / О. Ахманова. – М. : Советская энциклопедия, 1969. – 608 с.

2. Барна М. Ботаніка: Терміни. Поняття. Персоналії: Словник / М. Барна. – Київ: Академія, 1997. – 272 с.

3. Бастун В. Російсько-українсько-англійський словник з механіки / В. Бастун, Я. Григоренко. – Київ: Наукова думка, 2008. – 512 с.

4. Білоусенко П. Нариси з історії українського словотворення (суфіксація): Монографія / Білоусенко П. , Німчук В. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 205 с.

5. Бевзенко С. Із суфіксального словотвору іменника в пам’ятках українського полемічного письменства поч. XVII ст. (на матеріалі «Перестороги») / С. Бевзенко. – К. , 1974. – С. 36-45.

6. Булик-Верхола С. Формування і розвиток української музичної термінології / С. Булик-Верхола // Українська термінологія і сучасність. – К. : КНЕУ, 2003. – С. 41-45.

7. Вихованець І. Частини мови в семантико-граматичному аспекті /

І. Вихованець. – К. : Наукова думка, 1988. – 255 с.

8. Винокур Г. Заметки по русскому словообразованию / Г. Винокур // Избранные работы по русскому языку. – М. : Учпедгиз, 1959. – С. 419 – 442.

9. Воропай С. Система конфіксального творення іменників в українській мові ХІХ – ХХ ст. : автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01. «Українська мова»/ С. Воропай. – Запоріжжя, 2000. – 264 с.

10. Городенська К. Словотвірна структура слова: (відіменні деривати) / К. Городенська, М. Кравченко. – К. : Наукова думка, 1981. – 199 с.

11. Горпинич В. Будова слова і словотвір / В. Горпинич. – К. : Наукова думка, 1977. – 118 с.

12. Горпинич В. Українська словотвірна дериватологія / В. Горпинич. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун-т, 1998. – 189 с.

13. Ґрещук В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення /

В. Ґ рещук // Мовознавство. – 1991. – № 3 . – С. 34-41.

14. Дерибас В. Приставочно-суффиксальное образование имен существительных в современном русском языке: автореф. дис. канд. филол. наук: спец. 10. 660 / В. Дерибас. – М. , 1967. – 26 с.

15. Д’яков А. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти / А. Д’яков, Т. Кияк. , З. Куделько. – К. : Вид. дім «КМ Academia», 2000. – 218 с.

16. Звєрєв А. Словотвірне значення в семантичній структурі похідних / А. Звєрєв // Мовознавство. – 1988. – № 1. – С. 21-27.

17. Іншакова І. Розвиток іменникової конфіксації в історії української мови (структури з компонентом –ник): автореф. дис. к. філол. наук: спец. 10. 02. 01 / І. Іншакова. – Дніпропетровськ, 1996. – 26 с.

18. Карпова В. Термін і художнє слово / В. Карпова. – К. : Наукова думка, 1967. – 130 с.

19. Каспришин З. Складні випадки словотвірного аналізу / З. Каспришин // Українська мова і література у школі. – 1989. – № 11. –

С. 53-59.

20. Качайло К. Історія іменникової конфіксації української мови (структури з другим компонентом –ок): автореф. дис. к. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова» / К. Качайло. – Дніпропетровськ, 1997. – 23 с.

32. Кияк Т. До питання про «своє» та «чуже» в українській термінології / Т. Кияк // Мовознавство. – К. , 1994. – № 1. – С. 22-25.

21. Клименко Н. Про вивчення семантики словотвірних одиниць // Словотвірна семантика східнослов’янських мов / Н. Клименко. – К. : Наукова думка, 1983. – С. 86. – 102.

22. Клименко Н. Система афіксального словотворення сучасної української літературної мови / Н. Клименко. – К. : Наукова думка, 1973. – 161 с.

23. Ковалик І. Вчення про словотвір. (Словотворчі частини слова) / І. Ковалик . – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. – 78 с.

24. Ковалик І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову/ І. Ковалик // Словотвір сучасної української мови. – К. : Наукова думка, 1979. – С. 5 – 56.

25. Ковалик І. Основні проблеми вчення про словотвір // Українська мова і література у школі. – 1970. – № 11. – С. 22-30.

26. Ковалик І. Питання іменникового словотвору в східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами / І. Ковалик. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. – 194 с.

27. Ковалик І. Питання слов’янського іменникового словотвору /

І. Ковалик. – Львів: Вид-во Львіського ун-ту, 1958. – 152 с.

28. Коломієць В. Суфіксальний словотвір в українських назвах сільськогосподарських професій / В. Коломієць // Питання словотвору і граматичної структури української мови. – Дніпропетровськ, 1976. – 218 с.

29. Кочан І. Теоретичні засади вироблення термінологічних стандартів в українській мові / І. Кочан // Мова і культура нації. – Львів, 1991. – С. 40-49.

30. Кочерга О. Українські термінологічні словники в бібліотеках Києва і Львова / О. Кочерга, В. Кулик . – Інститут теоретичної фізики АН України. – К. , 1993.

31. Кочерга О. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології / О. Кочерга // Сучасність. – К. , 1994. ? № 7-8. – С. 173-182.

32. Ліпич В. Динаміка складно-суфіксальної деривації в українській мові XI –XIII ст. : дис. канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01«Українська мова» /

В. Ліпич. – Запоріжжя, 2005. – 194 с.

33. Лейчик В. Терминоведение: предмет, методы, структура /

В. Лейчик. ? М. : Изд-во ЛКИ, 2007.

34. Меркулова О. Динаміка конфіксальної деривації української мови XI –XIII ст. : дис. канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова»/

О. Меркулова. – Запоріжжя, 2005. – 229 с.

35. Мукан Г. Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення /

Г. Мукан, Г. Передерій // Українська мова і література у школі. – 1980. –

№ 9. – С. 42- 47.

36. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення / Г. Наконечна. – Львів: Кальварія, 1999. – 110 с.

37. Подольська Н. Словник російської ономастичної термінології /

Н. Подольська. ? М. , 1988.

38. Полюга Л. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності / Л. Полюга // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – Львів, 2002. –

С. 21-24.

39. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови : підруч. для студ. гуманіт. спец. вищих закл. освіти / О. Пономарів. ? Тернопіль: Навч. кн. ? Богдан, 2000. ? 246 с.

40. Російсько-український словник наукової термінології. Книга 2: Біологія. Хімія. Медицина [упоряд. С. Вассер]. – Київ: Наукова думка, 1996.

41. Російсько-український тлумачний словник з молекулярної біології [упоряд. М. Кучеренко]. – Київ: Либідь, 1995. – 440 с.

42. Саврук М. Українсько-англійський науково-технічний словник /

М. Саврук. –Київ: «Наукова думка», 2008. – 912 с.

43. Сербенська О. Формування і розвиток української наукової термінології / О. Сербенська // Зб. наук. пр. і матеріалів першої наукової сесії НТШ (березень 1990). – Львів, 1992. – С. 141-147.

44. Словник афіксальних морфем української мови / Н. Клименко,

Є. Карпіловська, Т. Недозим. ? Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАН України . – К. , 1998. – 435 с.

45. Словник лінгвістичних термінів / [Уклад. Д. Ганич, І. Олійник]. ? Київ: Вища школа, 1985.

46. Стовбур Л. Еволюція конфіксальної деривації іменників (форманти з матеріально не вираженим другим компонентом): дис. канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова» / Л. Стовбур. – Запоріжжя, 2004. – 206 с.

47. Суперанская А. Общая терминология: Вопроси теории /

А. Суперанская, Н. Подольская, Н. Васильєва; [Отв. ред. Т. Канделаки].

? М. : Наука, 1989.

48. Термінологічна лексика в системі професійного мовлення: Методичні вказівки та завдання для самостійної роботи студентів з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» [Укл. : Г. Вознюк,

С. Булик-Верхола, М. Гнатюк, Н. Голубінка, Н. Дрівко, З. Куньч, О. Литвин, І. Ментинська, Г. Наконечна, А. Середницька, Ю. Теглівець, І. Шмілик]. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 92 с.

49. Українсько-латинський-англійський медико-анатомічний тлумачний словник: близько 33000 термінів: у 2 томах. – Львів: Вид. Спілка «Словник» Львівського державного медичного університету, 1995. – 651 с. , 786 с.

50. Улуханов И. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания / И. Улуханов. – М: Наука, 1977. – 256 с.

51. Циганенко Г. Словотвірне значення як категорія дериватології /

Г. Циганенко // Словотвірна семантика східнослов’янських мов [відп. ред.

М. Жовтобрюх]. – К. : Наукова думка, 1983. – С. 5 – 17.

АН Нетлюх М. Українсько-латинський анатомічний словник. (Анатомічна номенклатура) / М. Нетлюх. – Львів: Львівський державний медичний інститут, 1995. – 216 с.

Бат Верхратський І. Говір Батюків / І. Верхратський // ЗНТШ. – 1912. – Т. ХV. – 308 с.

Берлізов Берлізов А. Лексика рибальства укр. говорів Нижнього Подністров’я / А. Берлізов. – Чернігів: Чернігівський держ. пед. ін-т, 1959. – 83 с.

Бот Словник ботанічної номенклатури. (Проект). – К. : Держ. вид-во України, 1928. – 313 с.

БТН Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури / [Укладачі Д. Афанасьев, А. Барабарич,

Д. Зеров та ін. ]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. – 340 с.

БукГов Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 1-6. – Чернівці: Чернівецький державний університет, 1971 – 1979.

Верх Верхратський І. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів / І. Верхратський // ЗНТШ. – 1899. – Т. ХХХ. – 114 с.

Гр Словарь української мови: У 4 т. / Зібр. ред. журн. «Киев. Старина»/ [Упоряд. Б. Грінченко]. – К. , 1907 – 1909.

ГТ Василенко П. Словни к гірничої термінології. (Проект) /

П. Василенко, І. Шелудько. – Харків: Держ. вид-во України, 1931. – 142 с.

ВТ Практичний словник виробничої термінології / [Упоряд.

І. Шелудько]. – Харків: Держ. вид-во України, 1931. – 110 с.

Дейн Дейниченко Н. Питання вивчення зоологічної лексики рідного краю в курсі «Українська діалектологія» (Метод. поради) / Н. Дейниченко. – Суми, 1984. – 120 с.

ДзПодністр Дзендзелівський Й. Словник специфічної лексики говірок Нижнього Подністров’я // Лексикологічний бюлетень. Випуск VІ / Й. Дзендзелівський. – К. : Вид-во АН УРСР, 1958. –

С. 36 – 54.

Ж Желехівський Є. Малорусько-німецький словар: У 2 т. /

Є. Желехівський, С. Недільський. – Львів: Друкарня. тов. ім. Шевченка, 1886. – 1117 с.

КвОсн Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка: В 3 т. / [відп. ред. М. Жовтобрюх]. – Харків: ХДУ, 1978 – 1979. – Т. І. – 664 с. Т. ІІ. – 680 с. Т. ІІІ. – 689 с.

Мельн Мельничук О. Словник специфічної лексики с. Писарівки (Кодимського р-ну Одеської обл. ) // Лексикографічний бюлетень. Вип. ІІ / О. Мельничук. – К. : Вид-во АН УРСР, 1952. – С. 67 – 99.

Моск Москаленко А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області / А. Москаленко. – Одеса: ОДУ, 1958. – 78 с.

О Онишкевич М. Словник бойківських говірок: У 2 ч. /

М. Онишкевич. – К. : Наукова думка, 1984. – Ч. І. – 495 с. Ч. ІІ. – 515 с.

Рогович Рогович А. Опыт словаря народных названий растений… /

А. Рогович. ? К. , 1874. – 59 c.

РУМед Російсько-український медичний словник. Вид. ІV /

О. Мусій, С. Нечай (Нечаїв), О. Соколюк, С. Гаврилюк. – Умань, 1992. – 114 с.

РУС Російсько-український словник АН УРСР / [ за заг. ред.

М. Калиновича]. – М. : Держ. вид-во іншомовних і національних словників, 1948. – 800 с.

СГТ Сабалдир Г. Словник сільсько-господарської термінології. (Проект) / Г. Сабалдир. – Харків – К. : Вид-во Українська радянська енциклопедія, 1933. – 392 с.

СЗН І Шарлемань М. Словник зоологічної номенклатури. – Част. І. Назви птахів. (Проект) / М. Шарлемань. – К. : Держ. вид-во України, 1927. – 64 с.

СЗН ІІ Шарлемань М. Словник зоологічної номенкла-тури. – Част. ІІ. Назви хребетних тварин. (Проект) / М. Шарлемань,

К. Татарко. – К. : Держ. вид-во України, 1927. – 124 с.

СЗН ІІІ Щоголів І. Словник зоологічної номенклатури. –Част. ІІІ. Назви безхребетних тварин. (Проект) / І. Щоголів, С. Паночіні. – К. : Держ. вид-во України, 1928. – 186 с.

Смик Смик Г. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв / Г. Смик. – К. : Вид-во Українська радянська енциклопедія, 1991. – 416 с.

СМТ Юцевич Ю. Словник музичних термінів / Ю. Юцевич. – К. : Музична Україна, 1971. – 142 с.

СУМ Словник української мови: У 11 т. / І. Білодід, А. Бурячок,

Г. Гнатюк та ін. / [Гол. ред. І. Білодід]. – К. : Наукова думка, 1970 – 1980.

ТехЕл Шелудько І. Словник технічної термінології. Електроніка /

І. Шелудько. – К. : Держ. вид-во України, 1928. – 248 с.

ТТ Трихвилів Ю. Словник технічної термінології. Мірництво. (Проект) / Ю. Трихвилів, І. Зубков. – К. : Держ. вид-во України, 1930. – 155 с.

Ум-С Уманець М. ьСловарь російсько-український: У 2 т. / М. Уманець, А. Спілка. – Львів: Друкарня тов. ім. Шевченка, 1893. – Т. І. – 270 с. Т. ІІ. – 286 с.

УРС 1926 Ніковський А. Українсько-російський словник /

А. Ніковський. – К. : Вид-во «Горно», 1926. – 864 с.

Чаб Чабаненко В. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: У 4 т. / В. Чабаненко. – Запоріжжя: ЗДУ, 1992.

Яв Яворницький Д. Словник української мови / Д. Яворницький. – Катеринослав: Слово, 1919. – Т. І. – 342 с.