• Задать вопрос менеджеру

Twitter новости

Обучение письменному иноязычному общению на основе ИКТ http://t.co/IK2NAjncrk

Online-опрос

Антиплагиат онлайнДипломант
Яндекс.Метрика

Правотворчість: поняття, стадії, принципи, види

Предмет:Право
Тип:Курсовая
Объем, листов:25
Word
Получить полную версию работы
Релевантные слова:права, проекту, органів, акта, держави, норм, його, проект, або, також, рішення, норми, право, актів, органу
Процент оригинальности:
54 %
Цена:300 руб.
Содержание:

Зміст. 3

1. Поняття і принципи правотворчості. 6

2. Види правотворчості. 10

3. Стадії правотворчого процесу. 15

Висновки. 21

Література. 24

Вступление:

Після проголошення України незалежною державою одним з найважливіших завдань стало створення правової держави.

Як відомо, наріжним каменем фундаменту правової демократичної держави є право, закон. Саме закон має керувати державою. Забезпечення верховенства, диктатури закону, неухильна охорона закріплених у ньому прав і свобод громадян, досягнення соціальної справедливості - це основні завдання правової держави. Така держава не може існувати без досконалої правової системи, стрижнем якої є законодавство тому в даний час йде активний процес законотворчості. Можна без перебільшення сказати, що таких темпів законотворчої діяльності, як в останні роки, наша країна не знала ніколи. Так, тільки з 1991 по 1996 роки в Україні був прийнятий 621 закон, а це вимагало глибоких концептуальних розробок кодификационного процесу .

Підвищення ролі і значення права, його місця в житті суспільства - одна з основних завдань нашого часу. Посилення й поглиблення правового регулювання суспільних відносин як ефективного засобу впливу на життя суспільства складають об'єктивну необхідність на сучасному етапі.

Істотно розширюються і збагачуються відносини, що регулюються традиційними галузями права. Економіка та інші сфери життя суспільства постійно ускладнюються і ставлять ряд нових завдань перед правовою наукою, законодавством і практикою.

В останні роки велику увагу привертають дослідження проблем правового регулювання у конкретних галузях права. Це закономірний процес, який відбиває об'єктивну необхідність використання засобів правового впливу.

Разом з тим розвиток конкретних прикладних напрямів вимагає і подальшого розвитку теорії традиційних галузей права і загальної теорії держави і права.

«Рішення конкретних, приватих питань взмозі лише на основні глибокого тиоритичного дослідження. Та й сама тир орія розвивається, збагачена практикою правового регулювання конкретних відносин».

Для дієвості нормативного юридичного рішення слід закріпити його у вигляді відповідної моделі поведінки, в якій чітко визначені учасники відносин, їх правовий статус, взаємні права та обов'язки, засоби, що забезпечують здійснення прав і виконання обов'язків. Створення такої моделі вимагає використання даних юридичної науки, визначающей закони побудови моделі, критерії ефективності тієї чи іншої правової форми, структуру моделі. З цієї точки зору представляють інтерес на правління теорії держави і права, що досліджують ефективність правового регулювання, співвідношення різних засобів впливу на поведінку і т. д.

Одним з основних, фундаментальних понять правової науки є правовідносин. Ця та форма, в якій абстрактна норма права набуває своє реальне буття, втілюючись в реальному, конкретному суспільному відношені. У будь-яких громадських відносінах є і певний масштаб вільного розвитку людини, і певний масштаб обмежень. Якщо перше і друге зачіпаючи суттєві інтереси особистості і держави, то конкретне громадське ставлення потрапляє в сферу правового регулювання і відповідно набуває юридичний характер. Перше (свобода) перетворюється на суб'єктивне право, а друге (обмеження) - в зобов'язаність, заборона або правове обмеження.

Правовідносини виражає, таким чином, особливий вид зв'язку права з регульованими їм суспільними відносинами, в якій поєднується абстрактність норми з конкретністю даного життєвого відносини. Саме по цьому проблема правовідносин привертає до себе широку увагу як теорії держави і права, так і теорії низки галузей.

Всі ми практично щодня, часто навіть не помічаючи цього, стаємо учасниками різних правовідносин. У зв'язку з цим тема «Правовідносини» цікава не тільки для вузького кола фахівців, але і для будь-якої людини, як для безпосереднього учасника правовідносин.

Правовідносини, з одного боку нерозривно пов'язані з правом, як державним регуляторам суспільних відносин, найважливішим потужним і динамічним інструментом соціального розвитку, представляє основну сферу його життя, практичного втілення в дію, а з іншого боку служить правообразующим фактором.

Існують і такі правовідносини, що виникають тільки як правові й в іншій якості існувати не можуть. Наприклад, конституційні, адміністративні, процесуальні, карні й інші. Саме подібні правовідносини за формою і змістом, "у чистому вигляді", надає собою дійсно самостійний вид і тип суспільних відносин.

Заключение:

У багатоманітній і динамічній правовій сфері суспільства правотворчість займає провідне місце. Це пояснюється тим, що саме правотворчість дає життя праву, породжує, формує й оформлює його. Тому є зрозумілим величезний суспільний інтерес до правотворчості. За результатами правотворчої роботи — якістю законів та інших нормативних актів — роблять висновок про державу в цілому, ступінь її демократичності, цивілізованості, культурності. Людське суспільство завжди потерпало через брак точних і довершених рішень, такої діяльності органів держави, в результаті якої створюються норми права, правила поведінки громадян і організацій.

Підвищення якості правових рішень, зниження до мінімального рахунку неефективних нормативних актів — постійне завдання законодавця. Власне цим пояснюється теоретичне і практичне значення вивчення проблем, які пов'язані з процесом створення норм права. Закони необхідні для людей, суспільства, і не можна допускати прийняття поспішних, непродуманих нормативно-правових рішень, адже будь-яка помилка законодавця тягне невиправдані матеріальні затрати, порушення інтересів громадян. Можна привести чимало фактів з вітчизняної практики, коли наша економіка, соціальна і духовна сфери потерпали через непродумані, науково не обґрунтовані нормативно-правові рішення. Наприклад, "Закон про економічну самостійність України" був радше символічною даниною часу боротьби за незалежність, ніж документом конкретної дії. Світова практика також має приклади помилок законодавчих органів. Достатньо навести факт законодавчої заборони в США виробництва і вживання алкоголю в період великої депресії, що викликало зростання контрабанди, мафії і злочинності в цілому.

Може скластися враження, що знання основ правотворчості корисні лише для тих, хто її здійснює, — депутатам парламенту, членам уряду та ін. Проте це не так, оскільки створення правових норм — один з напрямків діяльності, що притаманний не тільки державним органам та органам місцевого самоврядування.

Зміст і значення правотворчості полягає в тому, щоб вибрати такий варіант регулювання, юридичної регламентації, який би повною мірою відповідав поставленій меті. При цьому слід враховувати закономірності розвитку суспільства, сприятливі об'єктивні і суб'єктивні умови для прийняття нормативного акту, а також вибір оптимальної правової форми владного рішення (закон, указ, постанова, статут, регламент тощо).

Наприкінці можна наголосити, що правотворчість характеризується такими ознаками:

1) є, переважно, діяльністю держави; 2) має організаційну спрямованість; 3) відображується в утворенні нормативно-правових актів, що містять норми права чи скасовують, змінюють їх; 4) строго регламентується правовими нормами.

Правотворчість здійснюється на основі принципів: 1) гуманізму – нормативно-правові акти повинні формулювати, захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови і механізми їх втілення у життя;

2) демократизму – сутністю правотворчості є вираження волі народу, безпосередня його участь у розробці й прийнятті нормативно-правових актів; 3) науковості – ефективного використання досягнень юридичної та інших наук; 4) правності, тобто – адекватного відображення "правової природи" суспільних відносин у нормативно-правових актах, створення їх у суворій відповідності до правових норм, що регламентують процес правотворчості,

Правотворчість поділяється на види за суб'єктами і засобами формування норм права. За суб'єктами правотворчість диференціюється на безпосередню правотворчість народу (референдум), правотворчість державних органів, пра­вотворчість громадських об'єднань та правотворчість трудових колективів. За засобами формування норм права правотворчість

поділяється на утворення нових правових норм і санкціонування – надання юридичних властивостей вже існуючим соціальним нормам.

Відомо, що способам юридичного нормотворення відповідають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому волевиявленню органів держави – юридичний нормативний акт, дво- чи багатосторонньому воле­виявленню суб'єктів права на паритетних засадах – юридична нормативна умова, санкціонуванню – правовий звичай, визнанню прецеденту – судовий прецедент і т. ін.

У правознавстві і юридичній практиці термін "джерело права" розуміється багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна "форми права". Разом з тим, для юристів-практиків важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання в правозастосуванні саме форм права. Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються – чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми, групи норм. Скажімо, право має внутрішню і зовнішню форму, під якими традиційно ро­зуміється, у першому випадку, внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути; зовнішня форма права – це система законодавства.

Внутрішньою формою правової норми є

32,

її структура, поділ на гіпотезу, диспозицію, санкцію, а зовнішньою – стаття нормативного акта чи група статей, в яких відображена правова норма. Крім цього, під формою права іноді розуміють засоби встановлення правових норм (нормативний акт, нормативна умова, судовий прецедент, правовий звичай). Для позначення цього явища використовується також термін "джерело права". Цей термін часто викори­стовується в двох аспектах: соціальне (матеріальне) джерело права чи юридичне.

Якщо під джерелом розуміти те, що породжує право чи правові норми, а саме у цьому розумінні звичайно і використовується цей термін, то слід зазначити, що для суб'єктів, які встановлюють юридичні норми, і суб'єктів, які їх застосовують, джерела права різні.

Список литературы:

1. Конституція України: Прийнято на п'ятий сесії Верховної Ради Украї-ни 28 червня 1996 року / / Голос України, 1996, 13 липня.

2. Закон України "Про всеукраїнській та Місцеві референдуми" / / Від-мості ВРУ, 1991, № 33, С. 904-922.

3. Абдуллаєв Н. Д. Діалектика правотворчості. Баку, 1972.

4. Василюк С. правотворчих и правозастосовча ДІЯЛЬНІСТЬ: їх діалектічна Єдність / / Право України, 1996, № 10, С. 48-53.

5. Васьковський Є. В. Вчення про тлумачення та застосування цивільних законів. М. , 1976. C 89-95

6. Давид Р. Основні правові системи сучасності. М. , 1988. C 400

7. Керімов Д. А. Філософські підстави політико-правових досліджень. М. , 1986. 200 с.

8. Костицький М. В. Введення в юридичну психологію: методологічні та теоретичні проблеми. К. , 1990. c 200

9. Кудрявцев В. Н. Закон. Вчинок. Відповідальність. М. , 1986. 538 с.

10. Ліхолоб В. Г. Правопорушення: правова и моральна Оцінка. К. , 1994.

11. Маноха О. Є. Системний аналіз в крімінології / / Наук. вісник Укр. акад. внутр. справ. 1996, № 1. c 353-360

12. Нашіца А, Правотворчество: теорія і законодавча техніка М. , Прогрес, 1974.

13. Неновски Н. Право і цінності. М. , 1987. 304 с

14. Нерсесянц В. С. Філософія права. М. , 1997.

15. Поппер К. Логіка соціальних наук / / Зап. філософії, 1992, № 10.

16. Право і правотворчість: питання теорії. М. , АН СРСР, 1982.

17. Сірих В. М. Теорія держави і права. М. , Билина, 1998.

18. Філософія права: Навч. посібник / За заг. ред. М. В, Костецького. К. , Юрінком Інтер, 2000.

19. Явич Л. С. Характер філософських проблем правової науки / / Рад. державне право. 1984, № 7. 776 с.

Бесплатные работы:

Готовые работы:

Рекомендованные документы: