Комунальна енергетика суттєво впливає на розвиток соціально-економічних взаємовідносин у регіонах і країні загалом. При цьому комунальна енергетика України є технічно відсталим сектором економіки з багатьма проблемами, що останнім часом особливо загострилися. З-поміж ключових чинників цих проблем чільне місце посідає низька енерго-ефективність. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства (ЖКГ), збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів. Сьогодні фінансове становище підприємств комунальної енергетики є вкрай незадовільним, що зумовлюється між іншим заборгованістю з оплати послуг теплопостачання з боку підприємств, бюджетних установ та населення. Це свідчить про наявність системної кризи у сфері комунальної енергетики, яка заслуговує на значно більшу увагу з боку держави і суспільства та потребує кардинальних змін. За даними Держкомстату України, в галузі на підприємствах усіх форм власності та відомчого підпорядкування експлуатується понад 26 тис. котелень, загальний технічний стан яких є критичним. Приблизно 22 % експлуатованих котлів функціонують понад 20 років. Значна кількість котлів (38 %) малоефективна, з коефіцієнтом корисної дії 65?75 % на газі і 70 % - на вугіллі [1]. Найгіршою є ситуація з тепловими мережами: у зношеному та аварійному стані знаходяться 3076 км (13,9%), понад 7674 км (34,7%) перевищують термін експлуатації, внаслідок чого щорічні втрати теплової енергії сягають 10%. Через обмеженість коштів обсяги перекладання та заміни теплових мереж щорічно зменшуються. При нормативній потребі їх перекладання (виходячи з терміну служби 20 років) в обсязі 900 км щорічно, замінюється лише близько 500 км, тобто ремонт недовиконується більше ніж на 45%. Суттєво зросли обсяги використання газу в комунальній енергетиці (до 42 % газових витрат України). Собівартість опалення стає значно більшою, ніж ціни за споживання тепла. Нині в Україні, за експертними оцінками, даремно витрачається 30?40 % вироблених енергоресурсів. Так, на обслуговування одного квадратного метра житла витрачається енергоресурсів у 3?7 разів більше, ніж у країнах Західної Європи [2]. Через залежність України від імпорту енергоносіїв (газу і нафти), ціни на які постійно зростають, існуюча система теплозабезпечення стає неконкурентоспроможною. Реальні витрати на генерацію, транспорт і розподіл електричної та теплової енергії, видобуток і розподіл природного і скрапленого газу не відповідають сьогодні купівельній спроможності більшості верств населення регіонів країни. Це обумовлює необхідність соціального захисту як споживачів, так і регіональних виробників і постачальників енергії за допомогою адміністративного стримування цін на основні енергоносії, надання державних і регіональних дотацій споживачам та виробникам енергії, перехресного субсидіювання комунальної сфери промисловістю за рахунок диференціації тарифів. До того ж зазначені заходи є несумісними з ринковими принципами функціонування енергетики і сприяють подальшому її занепаду. Відтак, зниження обсягів споживаного газу є надзвичайно важливим завданням. Нині є реальні технічні можливості знизити споживання паливно-енергетичних ресурсів за рахунок можливостей нових технологій у комунальній енергетиці, досягти максимально ефективного використання палива, а також зменшити надходження парникових газів до атмосфери. Однією з концептуальних проблем комунальної енергетики України є проблема оптимізації функціональної схеми опалювання і теплопостачання з врахуванням переваг централізованого і автономного енергопостачання. В Україні частка централізованого теплопостачання складає понад 65% загального теплопостачання [3]. Мала енергетика ЖКГ виявилася заручницею великої енергетики. Раніше прийняті кон’юнктурні рішення про закриття малих котелень (під приводом їх низької ефективності, технічної та екологічної небезпеки) сьогодні обернулися надцентралізацією теплопостачання, коли гаряча вода проходить від ТЕЦ до споживача шлях в 25?30 км, коли відключення джерела тепла із-за неплатежів чи аварійної ситуації приводить до замерзання міст з мільйонним населенням. Більшість індустріально розвинених країн йшло іншим шляхом: удосконалювали теплогенеруюче обладнання, підвищуючи рівень його безпеки та автоматизації, ККД газопальникових пристроїв, санітарно- гігієнічні, екологічні, ергономічні та естетичні показники; створили всеоб’ємну систему обліку енергоресурсів всіма споживачами; приводили нормативно-технічну базу у відповідність вимогам доцільності та зручності споживача; оптимізували рівень централізації теплопостачання; перейшли до широкого застосування альтернативних джерел теплової енергії. Результатом такої роботи стало реальне енергозбереження в усіх сферах економіки, включаючи ЖКГ. Наша країна знаходиться на початку важкого шляху реорганізації житлово-комунального господарства, і енергозбереження є магістральним напрямком розвитку малої енергетики, просування по якому спроможне значно пом’якшити болісні для більшості населення наслідки росту цін на комунальні послуги. Поступове збільшення частки децентралізованого теплопостачання, максимальне наближення джерела тепла до споживача, облік споживачем усіх видів енергоресурсів дозволять не тільки створити споживачеві більш комфортні умови, але й забезпечить реальну економію газового палива. Саме такий шлях подальшого розвитку систем теплопостачання обрано в м. Олександрія, де були розроблені Генеральна програма та Генеральна схема «Оптимізація системи теплозабезпечення м. Олександрія Кіровоградської обл. » які затверджені рішенням Олександрійської міської ради №592 від 15. 02. 2008 р. та схвалені рішенням виконавчого комітету №1066 від 08. 11. 2007 р. Дана програма включає два етапи: реконструкцію системи теплозабезпечення міста шляхом її децентралізації з обладнанням джерел теплової енергії (котелень) в існуючих приміщеннях центральних теплових пунктів (ЦТП) з установкою контактних водонагрівачів, та будівництво заводу по виробництву піролізного газу з місцевого бурого вугілля і повне заміщення імпортованого природного газу на всіх газових котельнях міста. В результаті здійснення I етапу за опалювальний сезон буде зменшено: ? споживання природного газу на 9964 тис. м3 - 27% ? споживання електроенергії на 4289 тис. кВт. год. - 42% ? споживання питної води на 140 тис. м3 – 74% ? чисельність експлуатаційного персоналу на 159 чол. - 54%; ? викидів шкідливих речовин в атмосферу – в 2 рази; ? повне припинення скидів у побутову каналізацію. У даній дипломній роботі наданий проект реконструкції одного з центральних теплових пунктів міста Олександрії під квартальну котельню для 143-го мікрорайону – найвіддаленішого від існуючого джерела тепло-постачання (Районної котельні), з виведенням з експлуатації теплової мережі великого діаметру Ду400мм. Це житловий масив з дев’ятиповерхових житлових будинків по вул. 6 Грудня біля ЦТП №143. Громадських будівель в мікрорайоні немає. Для покриття теплових навантажень проектом передбачено встановити в котельній 2 контактних водонагрівача: КВН-2,9ГС, з номінальною потужністю 2,9 МВт. Загальна встановлена теплова потужність котельної 5,8 МВт. Параметри теплоносія, що відпускається на потреби опалювання і вентиляції 85/55оС. Джерелом водопостачання є вода міського водопроводу. Трубопроводи підживлення підключаються безпосередньо до самих котлів. Хімводопідготовка у складі установки відсутня. Для забезпечення нормальної роботи системи теплопостачання передбачена система захисту устаткування від корозії. Для теплопостачання застосовується закрита система теплопостачання споживачів. |